Покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку з нагоди 206 річниці з дня народження

09.03.2020

Земляцькі організації прямують до пам'ятника Т. Шевченку

9 березня 2020 року Україна відзначала 206 день народження Тараса Шевченка — великого поета, художника, мислителя. З нагоди річниці від дня народження Тараса Шевченка відбулися урочисті заходи та церемонії покладання квітів до пам’ятника Тарасу Гргоровичу Шевченку, в яких взяли участь представники усіх обласних земляцьких організацій України.

Після урочистої церемонії покладання квітів біля пам’ятника читали вірші та виступали з промовами відомі громадські діячі:
Дмитро Васильович Павличко — поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України;
Борис Йосипович Пономаренко — відомий політичний та громадський діяч;
Вадим Дмитрович Крищенко — український поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України;
Анатолій Нестерович Паламаренко — майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України та інші.

Виступ голови Національної спілки письменників України Сидоржевського Михайла Олексійовича

Багато теплих слів про відомого поета та його роль у становленні сучасної України промовив наш земляк – голова Національної спілки письменників України Сидоржевський Михайло Олексійович.

Промова Голови Ради МГО «Земляцтво житомирян» Запаловського Йосипа Антоновича.

Від імені асоціації земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України» з вітальним словом до присутніх звернувся Голова Ради МГО «Земляцтво житомирян» Запаловський Йосип Антонович, який поздоровив усіх з великим святом та висловив слова шани великому Кобзарю, а також поінформував спільноту про велику роль земляцьких організацій міста Києва та земляцького руху взагалі у становленні та єднанні Української державності – саме про це мріяв великий поет Тарас Шевченко.

Учасники урочистостей 9 березня 2020 року

Нині Шевченків «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. В старовину його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!» Його вчили напам’ять.

Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях.

Попри час Шевченко залишається апостолом правди – він і нині живий! Цей феномен криється у живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.

---
---
---