Покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку з нагоди 206 річниці з дня народження
09.03.2020
9 березня 2020 року Україна відзначала 206 день народження Тараса Шевченка — великого поета, художника, мислителя. З нагоди річниці від дня народження Тараса Шевченка відбулися урочисті заходи та церемонії покладання квітів до пам’ятника Тарасу Гргоровичу Шевченку, в яких взяли участь представники усіх обласних земляцьких організацій України.
Після урочистої церемонії покладання квітів біля пам’ятника читали вірші та виступали з промовами відомі громадські діячі:
Дмитро Васильович Павличко — поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України;
Борис Йосипович Пономаренко — відомий політичний та громадський діяч;
Вадим Дмитрович Крищенко — український поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України;
Анатолій Нестерович Паламаренко — майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України та інші.
Багато теплих слів про відомого поета та його роль у становленні сучасної України промовив наш земляк – голова Національної спілки письменників України Сидоржевський Михайло Олексійович.
Від імені асоціації земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України» з вітальним словом до присутніх звернувся Голова Ради МГО «Земляцтво житомирян» Запаловський Йосип Антонович, який поздоровив усіх з великим святом та висловив слова шани великому Кобзарю, а також поінформував спільноту про велику роль земляцьких організацій міста Києва та земляцького руху взагалі у становленні та єднанні Української державності – саме про це мріяв великий поет Тарас Шевченко.
Нині Шевченків «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. В старовину його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!» Його вчили напам’ять.
Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях.
Попри час Шевченко залишається апостолом правди – він і нині живий! Цей феномен криється у живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.
