Небо над Україною - поема Тетяни Майданович
28.03.2022
Наша землячка Тетяна Майданович випустила нову книгу, яка породжена темою звитяг і помилок минулих і сучасних в обороні України, а Київ – символ її духовних і культурних цінностей.
В цій невеличкій книжечці прослідковується погляд в глибину історії сучасної воєнної теми, яка як вершина айсберга – і за цією вершиною нашого історичного айсберга – розкриваються його небезпечні основи.
Авторка сподівається на підтримку, розуміння і поширення… Можливо хтось зможе використати ці тексти – принаймні для укріплення і просвітлення душ. Це дуже потрібно – не можна мовчати, бо це зрада найдорожчого, найріднішого, найсвятішого!
Потрібно говорити про головне, щоб далі діяти правильно – не повторити власні помилки після перемоги…
Небо над Україною
Одкровення у дні оборони Києва
(7-21.03.2022)
1. Молитва «Отче наш…» – у множині!
У дні війни ясніше це мені:
«Прости провини НАШІ – як і МИ…»
Ісус Христос виводить із пітьми,
За світ, за весь народ – Він Хрест поніс,
Щоб стали люди Божими дітьми.
2. Сказав Шухевич, провідник незламний,
Тримається УПА якою силою:
«Ми не тому воюєм з ворогами –
Ненавидимо тих, хто перед нами,
Тому що любим тих, хто в нас за спиною».
3. Не вірмо, люди, правильним словам,
Що справою не сповнюються гідною.
Пророк Єзекіїль так записав:
«Вертаються дороги ваші – вам» (Єз. 7:27, 33:20).
Орда – в ЗАЕС, Чорнобиль – враг забрав…
Ми винні теж – не дбали всі сповна
Про Боже Небо в нас над Україною.
4. Ім’я твоє болить мені… не вимовлю.
Як інші – ти не розумів невже,
Що будуть битви з силою нерівною?
Що вдарить ворог підлості ножем?
Ракети – наше небо ріжуть вже.
Болить мені! Ім’я твоє не вимовлю.
5. «Не думав-не гадав»? Не доробив,
Керуючи два роки з половиною…
Ти Армію геть на узбіччя звів,
Стандарти НАТО ввести не велів,
Протиракетний розвиток спинив:
Ти – небо не закрив над Україною.
6. Враг Маріуполь знищує ущент,
Смертями світ жахає безневинними.
Бач, розвідці не вірив президент,
Військовий не посилив контингент.
Ворожі танки крізь кордони ринули
Повз хлопців тих, що першими загинули.
(Озброїть їх не встигли «джевелінами»…)
7. О, скільки втрат, які лягли сини…
Сліпець, що оборону не зміцнив,
Риторикою забавлявся мирною,
Не готував державу до війни,
ЄС ганьбить: «Закрийте небо – ви!»…
Нема у нього імені. Не вимовлю.
8. Знайшлися винні, українці, пробі!
Та все ж давайте разом пригадаємо:
Чи дорікав колись і хтось Європі,
Прем’єр чи хоч один звичайний хлопець,
Що небо не закрила над Ізраїлем?!!
А там ідуть бої постійно, знаємо.
9. Таж друзям дорікають у погорді
Перевертні, «іванушки безродні»,
Такі собі «душевні москалі»,
Що ладу рідній не дають землі.
10. Прощати – можна, та потрібна Правда.
Як любите – любіть, а треба знати,
Чому і як не повторити втрати.
Рулетка смерті – брати тих до влади,
За ким ні справ, ні знань– лиш буфонади.
11. Законом Божим Всесвіт сотворивсь –
Єднання Ієрархій тут в основі.
По силі, по достоїнству й Любові
Не стежка рівна – сходи йдуть увись.
12. Народе, у зміїну з Богом рівність
Ще віриш ти – в пізнання добро-зла.
З тобою я в скорботі каюсь нині:
Переконать, спинити не змогла.
13. «Бідняк, свій хлопець» – хтось за це обрав.
Звабливий і в політиці стриптиз!
Слуги простого робою прикривсь.
Таких собі в надії вподобав:
Маєтна рівність, ніби-комунізм.
14. Зрівнялівки ми не зреклись і нині,
Мовляв, маєтки, гроші – гріх людині.
Червоний Змій Гордині в душі вліз,
Для всіх він рівний – як не подивись.
За всіх найнижчий – поклонись, пригнись.
15. Не збудував нічого, не відкрив,
Себе реальним ділом не журив,
Гордині Змій, той Рівності Удав,
Неначе і багатства не надбав…
Тіла і душі вдосталь пожирав.
16. Терорний більшовизм – «немов-добром»
Насильно звів Союзний Вавилон,
Який розбився на десятки мов.
Москва його возвести хоче знов.
Спустів той перший. Бог пустошить нині
Рос-одномовний Вавилон Гордині.
17. Старі омани знову розрослись –
Та ж схильність у нового покоління:
Зрівнялівка – Зміїна Рівність – вниз.
Ану ж у власну душу придивись:
Де заздрості не вирвано коріння?
18. До пекла шлях рівняє сатана,
Гордині траса рівна і швидка.
І йдуть за ним – і точиться війна,
І Діти Світла – зброю у руках
Беруть у бій – та Істину в думках.
19. Під вибухи й сирени в час облоги,
Німіючи від холоду й тривоги,
Коли в пожарах смерть заходить в Київ
І серцю чути-бачити нестерпно,
Я згадую: «В нас є Печерське Небо!
У Лаврі преподобні і святії».
20. Отці Печерські, в чудах доброчинні,
В Русі сіяли, в давній Україні.
А з ними Діва-Мати з Божим Сином…
Важкі ідуть бої, додайте сил нам!!!
Ми ворога перемогти повинні.
21. Ти від святих училась, Україно,
Щоб люди із Творцем жили дитинно.
І є при Лаврі церква Воскресіння,
Де схимниця несла Єкатерина
Пророче Слово – ближнім на спасіння:
«В Любові з Богом – суть Життя безцінна!»
З повагою — Тетяна Майданович
