Печери Звіриницьких монахів
11.10.2019
В рамках заходів, що проводяться асоціацією земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України», представники МГО «Земляцтво житомирян» побували у Старовинному монастирі Святого Миколая та Звіринецьких печерах, які знаходяться в історичній місцевості Звіринець міста Києва на території Звіринецького печерного монастиря.
Нині Звіринець став частиною Печерського району Києва, а тому назва «Звіринець» використовується лише шанувальниками київської історії, а Звіринецькі печери є пам’яткою археології національного значення.
Історична місцевість Звіри́нець відома ще з часів Київської Русі. Назва, ймовірно, походить від місця полювань київських князів на дикого звіра. Тут містився Красний двір — одна з княжих резиденцій. З 10 століття існували подібні до лаврських Звіринецькі печери (відкриті у 1880-х рр.), в яких діяв печерний монастир (зруйнований 1096—1097 половцями). Після монголо-татарської навали на 3віринці виникло однойменне поселення, що належало Видубицькому монастирю.
Печери монастиря було знайдено на початку XX століття. Внаслідок сильного грунтового зрушення мимоволі відкрилися входи до двох печерних галерей. За декілька подальших років було розкопано більше 200 чернечих поховань. Одним із відомих дослідників був Каманін Іван Михайлович.
1913 року монастир був частково відновлений й освячений як монастир Різдва Богородиці скиту Києво-Печерської Лаври на Звіринецьких печерах. Повномасштабні розкопки були проведені в 1980-і роки музеєм «Київ підземний».
Після радянського періоду запустіння, зусиллями музею історії Києва та братією Свято-Троїцького Іонинського монастиря Звіринецькі печери були знову розчищені.
З 1997 року відроджений скит Різдва Богородиці на Звіринецьких печерах.
2009 року на базі Звіринецького скиту засновано Архангело-Михайлівський монастир.
Нині монастир продовжує відбудовуватися, але Малий та Великий храми вже діють та щоденно приймають відвідувачів.
Що показали дослідження
Було знайдено цілий підземний монастир, відомості про який до цієї пори не вдалося виявити в жодному з відомих історичних джерел.
Було розкопано три підземні вулиці-галереї: Алтарна, Погребальна (безіменні поховання) та Безіменна (недосліджені поховання).
Келії на початку Алтарної вулиці та групові крипти на вулиці Безіменній були обшити дошками для захисту від обвалів. Стіни та локули віддаленої від входу частини Погребальної вулиці були облицьовані цеглою – над цією частиною ходів раніше знаходився фундамент храму. Загальна довжина ходів складає 150 метрів.
Археологи та історики вважають, що печерний комплекс на Звіринці виник у XI столітті. За історичними відомостями, в Звіринецьких печерах жили візантійські місіонери. За однією з версій в печерах скиту могла зберігатися легендарна «Бібліотека Ярослава Мудрого».
